Загадки на українській мові про кота
Обновлено: 25.12.2024
Загадки для дітей - це віршики або прості вирази, що описують предмет, не називаючи його самого. Найчастіше основна увага в дитячих загадках приділяється якійсь унікальній властивості предмета або його подібності з іншим предметом.
Для наших далеких предків загадки були своєрідним засобом випробування мудрості та кмітливості. Мало не в кожній казці задавалися питання, на які головним героям потрібно було відповісти, щоб отримати чарівний подарунок.
Прийнято розділяти загадки для дітей і дорослих. У цьому розділі ви знайдете не тільки дитячі загадки, розгадування яких перетворюється в гру і не тільки навчає, а й розвиває логіку вашого малюка. Їх кількість зростає постійно, адже люди продовжують досі придумувати, а ми продовжуємо розміщувати найцікавіші.
До всіх загадок для дітей дані відповіді, щоб ви могли перевірити себе. Якщо граєте з зовсім маленькою дитиною, тоді відповіді варто подивитися заздалегідь, адже потрібно переконатися, що дитина вже знає слово, яке є розгадкою. Грайте з вашою дитиною в разгадайкі і вона зрозуміє, що вчитися може бути цікаво і навіть весело!
Загадки з відгадками на букву Є
Акростих про Єралаш. М. Романченко
Є по телебаченню така
Ранком передача для дітей.
А малеча з дивака
Любить посміятися, гей-гей!
А хіба не люблять старші сміх?—
Штука ж бо весела для усіх!
(Єралаш)
Загадка про єхидну
Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями:
Загадки з відгадками на літеру Е
Акростих про екскурсію. М. Романченко.
Еге ж, водила у мандрівку:
Коли в музей, коли по місту.
Сьогодні ж під дзвінку сопілку
Команду привела до лісу.
Усюди пташечки щебечуть,
Радіють діти: от маївка!
Спочили добре, аж надвечір
Ішли додому.
Для малечі
Яка ж то випала мандрівка!
(Екскурсія)
Загадка про електрику. В. Гринько
Як прийде ніч в оселю,
Не свічечка горить:
Я сонечко веселе
Засвічую умить.
На радість всій малечі
Його під кожен дах
Стовпів могутні плечі
Приносять у дротах.
(Електрика)
Загадка про електровоз
Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.
(Електровоз)
Загадка про електростанцію
Загадка про ельфа
Не метелик і не пташка –
Здогадатися не важко.
Легкокрилі чародії
У казках живуть і мріях.
(Ельф)
Загадка про страуса ему
Загадка про ескаватор
Землю рити я допомагаю,
Замість тисячі лопат
Я один копати рад.
( Ескаватор)
Загадка про ескалатор. Л. Куліш-Зіньків
Знизу вгору, потім вниз
Чудо-віз мене привіз:
Без руля і без коліс
Тягне вгору — потім вниз.
(Ескалатор)
Загадка про ескімо
Загадки з відгадками на букву Є. Загадки про єнота, Єралаш, єхидну
Следующая загадка
В саду, в ожинових кущах,
Сміливе кошенятко
Зустріло чемного хруща
На волохатих лапках.
І чемний хрущ йому сказав:
— Я радий вас вітати,
Бо я давно на друга ждав.
Я — хрущ. А вас як звати?
Але сміливе кошеня
Було нечемне, мабуть,
Бо, не сказавши навіть «няв»,
Втекло чимдуж до мами.
За матеріалами: "Хто як кричить". Вірші. Упорядник Алла Богуш. Художник Надія Сосніна. Київ, видавництво «Веселка», 1990 рік, стор. 9.
Володимир Підпалий
КІТ
Кіт — ледащо й боягуз,
цілий день мурчить під вус,
що він тигрові рідня.
Хай хтось вірить,
та не я.
Володимир Підпалий
ПІДКІВКИ
За матеріалами: Володимир Підпалий. "Кожна бджілка як лічилка". Вірші. Упорядник Неля Підпала. Художник Леся Гармиза. Київ, видавництво «Веселка», 1991.
Микола Вінграновський
Іде кіт через лід
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він: зима
Його біла підзива.
— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
— Бо я чорний, — каже кіт, —
Я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
Мак і Кіт
Та ще змалечку-змалку,
З-за маленьких часів
Біля білого ранку
Мак червоний розцвів.
Чорні вуса котячі
У старого кота.
Чорні вуса ледачі
Кіт наставив і став.
Він дивився і кліпав,
Чорний вус вів отак:
Як це так — серед літа
Червоніє тут мак?
Та ще змалечку-змалку,
З-за маленьких часів
Біля білого ранку
Мак червоний розцвів.
Микола Вінграновський
Котик, котик, золотий животик
Котик, котик,
золотий животик,
а хвостик залізний —
не ходи нам пізно!
Не буди ще з ночі
нам медвяні очі,
медом, соне, ти
очі нам масти.
Будемо ми спати,
а мати співати.
І ти, наш коточку,
задрімай в куточку.
За матеріалами: Микола Вінграновський. "У неквапи білі лапи". Оповідання та вірші. Художники Петро Гулин та Надія Кирилова. Київ, «Веселка», 1989, 56 с.
Галина Мирослава
Хитрий Мурко
Вечір горнеться до свічки,
Сонько тулиться до щічки,
Ліжечко теплом шепоче:
− Казки хочу, казки хочу.
Геть розбіглись босі ноги
Престарезної дороги,
Загорнулись у тумани.
Де ж ту казочку дістану?
Причаївся Мурчик нишком,
Хвостик витягнув з-під ліжка.
Думає, що я не знаю,
Де він казочки складає.
Галина Мирослава
Киця
Киця в гості йде. Зажурилася.
Кра-кра-кра-ворона забарилася.
− Няв-няв-няв. Що робить? Дочекатися?
Чи мовчать? Чи гукать? Чи вертатися?
Сльози лапонька втира. В гості хочеться.
Подарунка ж нема. Десь волочиться.
Галина Мирослава
Мугикало Кудикало
Мугикало Кудикало
Кудись нас дуже кликало.
Сміявся ніж з виделкою:
– Ану його куди.
І навзаклад поставили
Дві миші, що забавились.
Що кіт, наївшись, вляжеться,
І не прийде сюди.
Але навспак все сталося.
Котові ще не спалося,
І він зірвавсь кудись.
Наслухавшись Мугикала,
Наслухавшись Кудикала,
Кудись, кудись, кудись.
Олена Журлива
НАШ ВОРКОТИК
Наш Воркотик не гуляє
Ниточки снує-мотає.
Як змотає на клубок,
Вшиє Галі фартушок.
За матеріалами: Журлива Олена. "У нашої Наталі". Збірка віршиків для малят. Художник О. Крилова. Київ, видавництво «Веселка», 1969, стор. 7.
Наталя Карпенко
Я не хочу так, як всі!
Все цікаво для малят!
П’ять кумедних котенят –
Дві сестри і три брати
Пізнають нові світи!
Їжачка побачив Рудик,
З ним тепер дружити буде.
Та чому така шорстка
Сіра шубка в їжака?
Вліз на гілку котик Білий,
Непосида пустотливий.
– Няв! Синички! Скільки? Шість!,
Кіт пташок очима їсть.
– Височенько! Не дістати!
До кота озвався дятел:
– Гей, нахабо на гілляці,
Буде тобі купці-ляпці,
Як впадеш у нашу річку…
Йди гуляти на травичку,
Чи біжи на камінці,
Як Кицюня. Будь, як всі!
Спить у кошику Чорнушка,
Не нявчи її під вушка.
Подивись, твій брат Смугастий,
Теж почав пташину пасти!
– О, в травиці горобці…
Я не хочу так, як всі!
Наталя Карпенко
ЗАЙЧИК І КОТИК
Зайчик котика зустрів
І на задні лапки сів:
– Ой, які ж ми схожі,
Милі та пригожі.
Котик крикнув: – Ні! Ні! Ні!
Ми у схожому вбранні,
Сірі та пухнасті,
Однієї масті.
Ми однакові на зріст,
Та у мене довгій хвіст.
А у тебе вуха
Замість капелюха.
Зайчик мовив: – Ну то й що,
Це дрібниця, це ніщо.
Ми з тобою схожі,
Милі та пригожі.
Котик муркнув: – Няв, няв, няв!
Котик зайця обійняв.
Тішився вухатий,
Тішився хвостатий.
Наталя Забіла
ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ ТА РУДУ КІШКУ
Є в нас дiвчинка Маринка,Зовсiм крихiтна дитинка.
I сестричка Галочка,
Галочка-стрибалочка,
I руда вусата киця —
На малюнок подивiться!
Ось Маринка спить у лiжку,
А круг лiжка бродить кiшка.
Кiшка спинку
Вигинає,
На Маринку
Поглядає.
— Ой, як добре у колисцi!
А менi немає мiсця.
Я не хочу спать сама,
В мене й лiжечка нема.
Я пiшла б собi в комiрку,
Тiльки мишачi там нiрки,
Мишенята
Там стрибають,
Кицi спати
Заважають.
Я заснула б на вiкнi —
Буде холодно менi.
Я заснула б у кутку,
У кутку на килимку,
Тiльки там сидить Жучок,
Не пускає у куток.
Ой, як добре у колисцi!
Може, й кицi буде мiсце?
Наша кiшка — в лiжко скiк!
До Мариночки пiд бiк,
Вмить згорнулася в клубочок
I тихесенько вуркоче.
Тут прибiгла Галочка,
Галочка-стрибалочка.
Подивилась — от бiда!
Спить у лiжечку руда.
— Ах ти ж, киця, наша киця!
Так робити не годиться,
Бо Мариночка мала
Налякатися могла.
А Мариночка прокинулась,
Побачила кiшку — i смiється!
Ганна Чубач
КИЦЯ МУРКА
Киця Мурка
Все муркоче.
На подушці
Спати хоче.
Каже дівчинка
Маленька:
— В тебе лапка є
Пухленька!
Підклади
Під вушко,
Буде, як Подушка!
Бо подушечка
Моя
Має квіти
По краях.
Наталя Любиченко
НІЖНИЙ КОТИК
Лютує біла завірюха,
Кружляє.
Вітер холодить.
В кота позамерзали вуха,
Сидить під деревом, тремтить.
Мурка угледіла Іннуся.
До хати принесла кота.
Ласкаво погляд а матуся:
«Сердечна доня вироста!»
Грицько Бойко
Я ТІЛЬКИ ДЕРЖУ
– Не тягни за хвіст кота!
Ну, кому кажу?
– Та тож тягне він хвоста,–
Я тільки держу…
Варвара Гринько
ХТО ПЕРШИЙ?
Прийшов котик
З вулиці.
До матусі
Тулиться.
Змерз!
Ліг наш Пушик
На канапу.
Гріє мордочкою
Лапи.
Змерз.
Чуєш котик:
— Няв, няв, няв
— Хто б його
На руки взяв
— Я.
— І я, —
Сказав Ілля.
Леонід Куліш-Зіньків
КОТИК
В дзеркало дивилося
Біле котеня
Й дуже зажурилося
Якось серед дня.
Пострибало з хатоньки,
Сум його бере:
- Я уже вусатеньке,
- Я уже старе.
- До Оленки тулиться:
- Заховатись слід, -
- Засміють на вулиці,
- Скажуть: „Що за дід?”
Варвара Гринько
КОТИК ТИХО ВОРКОТИТЬ
Вечір. Зорі. Повна тиша.
Онуча дідусь колише.
Котик тихо воркотить,
Бо в колисці хлопчик спить
Спи, внучатку, моя мріє,
Дідусева ти надія.
Спи, Юрасю, засинай,
Мою пісню наслухай.
Одцвіла рясна калина,
Достига в саду малина.
Сон маляті не пусте,
В сні маляточко росте.
Спи, внучатку, моя мріє,
Дідусева ти надія. Спи.
Не бійся в сні літать,
Швидше будеш виростать.
Варвара Гринько
КОТИК РОМЧИК
Котик Ромчик йде по хаті,
Він збудить не хоче Каті.
Тихо в ліжко заглядає,
Біля ніжок спать лягає.
Кіт сіренький, кіт смирненький,
Муркотить. Він ще маленький.
Не ворушиться. Муркоче.
Бо Катруся спати хоче.
Спить маля. А Ромка слуха.
Піднімає білі вуха. . .
Що — прокинулась? Невже?
Сон дитині стереже.
Грицько Бойко
ЧОМУ ГРИЦЬКО ПОДРЯПАНИЙ
— Чому це ти подряпаний?
Юрко Тимка пита.
Тимко йому вiдказує:
— Та я ж купав кота!
— А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого.
— Еге, ти ж не викручував
I не сушив його!
Марійка Підгірянка
КОТИК
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, -
Гарний Мурчик
мій маленький.
Марійка Підгірянка
КИЦЯ-МИЦЯ З КОЛОМИЇ
Киця-Миця з Коломиї
Малюночки несла сині,
Дірка в торбі, та байдуже! -
Поспішала Киця дуже.
Киця торби не зашила
Та й малюнки розгубила.
Крілик-Трілик-шулавило
Біг до шевчика по шило.
Позбирав усі малюнки,
Позбирав усі рисунки.
Прикрасив він ними хату,
Ще й зробив собі загату.
- Чи ж то, любий друже Крілю,
Такий звичай на Поділлю:
Що знайдете - те вже й ваше?
Віддавай нам те, що наше!
- Хто ж то, люба Кицю-Мицю,
Йде на ринок у столицю,
Йде собі до Коломиї -
І торбини не зашиє?!
Тільки трошки посварились,
Та до суду не водились,
Бо таки, сказати правду,
То обоє провинились.
За матеріалами: Марійка Підгірянка. "Грай, мій Мурко мій маленький". Вірші. Упорядник Іван Малкович. Художник Надія Кирилова. Київ, Видавництво "Веселка", 1990 рік.
Уляна Кравченко
КІТОЧКА
А та кіточка, та наша біла,
На печі собі смирненько сіла.
Чисто ротик лапками змиває,
По ловах недавніх слід стирає.
Вмилась і зажмурила гнет очі,
"Пацер" * свій — не знать, по ким муркоче
Може мовить "пацер" кіця біла,
По тій мишці, що ось її з’їла.
В хаті тихо, кіця лиш муркоче,
Дрібний дощик надворі хлюпоче.
Аж тут шкрябнуло щось під помостом,
Вибігає мишка з довгим хвостом.
"Пацер" втих. кіт мірить швидким оком,
Вже при мишці є — за першим скоком,
Бачить мишка ворога тяжкого,
А вже годі спастися від нього.
Близько, близько кіточка за нею —
Мишко, не зійдешся більш з ріднею!
Кітка мишку схопить, то пускає,
То моторно знов її спіймає.
Аж по довгій — довгій тій забаві
Мишці рани завдає криваві.
Де один, один лиш стон розпуки,
Покінчила бідна мишка муки.
Необачна ж ти була, маленька,
Ой, заплаче гірко твоя ненька.
Ненька ж тебе вчила, научала,
Про пригоди з котками казала.
Не одну ж — бо вже так мишку з’їла,
Ой, та кіточка, кіточка біла.
Згибла й ти! Кіт на печі сідає,
По ловах слід миє, ізмиває.
Анатолій Камінчук ДЕ СІНО? — Коте, котино, Анатолій Камінчук СМІХОТА Кіт пита у кота: Анатолій Камінчук КИТ І КІТ Риба кит живе у морі. За матеріалами: Камінчук Анатолій. "Дятлик школу відкриває". Художник Ковальчук Вікторія. Видавництво «Веселка», 1989.
Сім веселих віршиків про Кицю та шість поезій про Котика - у чудовій ілюстрованій збірочці Ігоря Калинця "Небилиці про Котика і Кицю". Читайте та завантажуйте книжечку з віршиками і картинками про котиків.
" На дереві спати
Я мастак! Більше поезій про тваринок на нашому сайті: Збірник цікавих загадок для дітей з відгадками на літеру Е. Тут ви знайдете загадки про електрику і електростанцію, загадки про ескімо, загадку про ескалатор, електровоз, екскурсію, ельфа та ін. Наша абетка у загадках продовжує свою мандрівку. Пропонуємо збірник загадок з відгадками на букву Е. Усі загадки українською мовою. Вичаємо літери українського алфавіту весело і цікаво! Має вуса, пишний хвіст *** *** *** *** *** ***
А де ж твоє сіно?
— Цілий день косив,
косив,
У стіжки цапок носив.
А почав стіжки лічить —
Жодного нема!
— Що таке сміхота? —
Кіт коту повіда:
— Штука ця не проста.
Це коли у кота
Мишки вкрадуть хвоста!
Кіт у хаті та в коморі.
Кит у морі спить вночі.
Кіт ночує на печі.
А скажіть, любі друзі,
Що не так!
Від людського ока сховався,
Під листочок замаскувався.
Ніхто мене не зачіпає,
Бо про мою засідку не знає.
На пташину чатую -
Нею поласую. " (Людмила Кибалка)
Следующая загадка
Следующая загадка
І погану ось звичку:
Спершу добре він поїсть,
Потім вмиє личко.
(Кіт).
У нашої бабусі
Сидить дід у кожусі.
Проти печі гріється,
Без водички миється.
(Кіт).
Гострі кігті, тонкий слух
Хто на мишок має нюх?
(Котик).
І вдень, і вночі
У кожусі на печі.
(Кіт).
Хто з хвостиком і з вушками?
В кого лапки з подушками?
Як ступа - ніхто не чує,
Тихо крадучись полює.
І маленькі сірі мишки
Утікають всі від .
(кішки).
Миє ревно чепуруха
Носик,лапки, хвостик, вуха.
Ну, а молочка захоче -
Замуркоче, замуркоче.
(Кішка).
В хаті я мишей ганяю,
Вуса ще з дитинства маю,
Лапкою миюся щодня.
Я пухнасте
(Кошеня) Загадки. МегаЗнайка
Читайте также: