Украинские народные частушки текст

Обновлено: 04.05.2024

До збірки увійшли сороміцькі пісні та приспівки, в яких відбилися вдача, неповторний гумор, світогляд, образне мислення та побут українського народу. Ці пісні вилікують вас від нудьги, поганого настрою, буденно-сірого життя, а можливо, й від надмірно трагічного, песимістичного погляду на світ.

«І навіщо видавати таку книжку? Хіба у нас мало порнухи і чорнухи? А по вулиці і п’яти хвилин не пройдеш, щоб не почути матюк. », — казали мені деякі колеги, з якими я обговорював задум цього видання. Однак ці ж самі люди розповідали мені історії на кшталт такої. Вчителька розучувала з дітьми українські жартівливі співанки, які школярикам дуже подобались, як і слухачам на концертах. Однак, коли фольклористка пояснила вчительці, який насправді зміст деяких з цих пісень, та була просто шокована. І дійсно, більшість наших сучасників (у тому числі носіїв фольклорної традиції) і не здогадується про еротичну сутність багатьох достатньо відомих українських пісенних творів, зокрема і тих, що увійшли до дитячого репертуару або співаються маленьким дітям.

Ну от, скажімо, забавлянка-чукикалка, яку можна почути в кожному селі (принаймні мною вона фіксувалася десятки разів у Харківській, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській областях):

Ой чук-чук-чук,
Наловив дід щук.
Баба рибку пекла,
Сковорідка текла.

Ну і що тут такого? — спитаєте ви. А я спитаю: чи не замислювались ви над тим, чого це раптом «сковорідка текла» , і як ви це уявляєте? Та краще навести кілька цитат з книги, яку ви тримаєте у руках. У весільних перезв’янських піснях співається:

Сковорода тепла:
Баба рибу пекла.

Ходе дід по току,
Баба по вгороду:
Носе дід кочергу.
Баба сковороду.

Захотіла молодиця
У середу рибки,
Заставила ятірі
Серед пизди на дірі.

Мельничко, мельничко.
Чого вертишся,
Чом до мене животом
Не обернешся?

Животом, животом,
Ще й воронкою.
Я до тебе з щупаком.
Ще з головкою.

Досить? Сковорода — один з численних усталених образів-евфемізмів, що в українському еротичному фольклорі позначають жіночий статевий орган. Порівняймо у загадці: «Чорна манда по печі гайда» (сковорода) 1 . Кочерга — образ фалоса; до того ж, так називався розріз у штанях спереду. Щука (щупак), та й риба взагалі — художній синонім чоловічого статевого органу. Що значить «рибку пекти», здається, пояснювати вже не треба.

Але чому це у творах для маленьких дітей раптом з’являються еротичні мотиви? Справа в тім, що ці тексти призначалися не тільки для дітлахів. Зазвичай, коли ми чуємо слова «дід» і «баба», уявляємо собі людей пенсійного віку, та ще, мабуть, і з ковіньками. Однак за старих часів, коли дівчата виходили заміж у 15 — 17 років і майже одразу ставали матерями, онуків вони найчастіше дожидали, коли їм не було і 40 років. Тому сексуальні натяки, розраховані на вуха чоловіків, були досить доречними, тим більше, що проблеми в інтимних стосунках траплялися не в одній родині: «навіть не дуже-то вже старі люди, а не хотять цього дива знать» 2 .

Або згадаймо загальновідому веселу пісеньку про журавля, яку залюбки співають у наших дитячих садочках:

Та унадився журавель
До бабиних конопель.

Виявляється, що і тут є еротичний підтекст. Д. Бантиш-Каменський, описуючи перезв’янські розваги 1-ї чверті XIX ст., зазначає: «Начинается гулянье, попойка, журавель. Все гости берутся крепко за руки, пляшут и поют:

Та внадився (повадился) журавель.
Та до наших конопель,
Таки, таки, журавель,
Таки, таки, цибатий,
Таки, таки, носатий.

Прочие куплети. составляют не только бессмыслицу, но и неблагопристойность, происходящую от пьяных баб» 3 .

Співали пісні про журавля і на похрестинах (на другий день після хрестин): метою їх було обмежити сексуальну активність чоловіка породіллі. Ці пісні вказують чіткий термін (на шосту неділю), коли подружжю після пологів дружини можна відновити статеве життя. Тому-то і обіцяють нетерплячому журавлю, який «в первую неділю дибле. породіллю», києм ноги перебити. Що ж до «конопельок» або «ленка», «унадитися» туди може і «Йванюша-пареньок» — і будьте певні, ліричний герой цих пісень у поле навіть і не навідувався.

Ну, а процес обробки коноплі — це супереротика, яка і не насниться Голівуду. От, приміром, пісня про «доброго» кума, який нібито допомагає кумі по господарству. Вслухайтесь у ці запитання:

Кумко, голубко, сокілко моя,
Хто б тебе відвідав, якби не я?
Хто б тобі виорав, якби не я?
Хто б тобі посіяв, якби не я?
Хто б тобі намочив, якби не я?
Хто б тобі витяг, якби не я?
Хто б тобі потер, якби не я?
Хто б тобі потіпав, якби не я?

Взагалі українські пісні на інтимні теми часто нагадують еротичні загадки, де звичайнісінькі дії зі звичайними предметами уподібнюються коїтусу або окремі речі порівнюються з геніталіями: «Дід на лавці налапав мохнатицю та й засунув голяка» (рука І рукавиця); «Стоїть корова — на її дірка здорова, підійшов бик — у дірку штрик!» (замок і ключ) 4 і т.п.

Щоб розуміти еротичний фольклор, треба знати певний код, тобто усталені порівняння, метафори, евфемізми, враховувати контекст пісенний та побутово-обрядовий і т. ін.

Коли у казці ми читаємо, що «дівчина іде і пундик несе», ми, звичайно, сприймаємо це за чисту монету: ну несе собі пиріжок. Так само, як почувши у коломийці:

Ой дайте ми пиріжка,
Ой дайте ми качки. —

думаємо, що хлопець зголоднів. А в описі весілля, зустрівши насмішку дружок над боярином:

Чи бачили, люди добрі, диво?
В боярина борода сива.
Бородою трусить —
Пиріжка не вкусить, —

можна вирішити, що дружки змальовують парубка беззубим. Можна. Однак варто знати, що «пиріжок» (як і «качка» або «курка») — усталений художній аналог жіночого статевого органу, а процес їжі, годування в еротичних піснях завжди асоціюється із статевим актом:

Ішла дівка з весілля
Та й на мості сіла:
Ой ти, поцю, хлепчи воду,
Бось ковбасу їла.

Поця, поцька, потка, пцьоха — народні назви жіночих геніталій. Так що леґінь вмирає не від голоду, а боярина насправді насмішкуваті дівчата дражнять імпотентом.

Серед виробничих процесів, які найчастіше уподібнюються зляганню, найпопулярнішими, крім обробки льону і коноплі, є ті, де є биття або тертя. Саме тому коваль у пісенній традиції постає «маленьким гігантом великого сексу», як і мельник, який «на животі крупи тре». Не випадково «ковалі» (найчастіше — жінки) розпочинають «циганщину», «підковуючи» гостей за допомогою здорового гвіздка та дерев’яного молотка. Биття й само по собі часто асоціюється з коїтусом, тому дід, який «бабу бив-бив, колотив», — не садюга, він лише чемно виконує свій шлюбний обов’язок (б’є він, до речі, найчастіше все тією ж «кочергою»).

Відповідно і господарський реманент (жорна, ступа, товкачі. ) не міг не набути у народній культурі еротичної семантики. Коли, забираючи придане молодої, весільний поїзд співає:

Тупу, коники, тупу,
Ми веземо на двір ступу;
Ступу з товкачами,
А Ганнусю з паничами, —

не треба думати, що їм дійсно віддали цю корисну річ. Що саме вони везуть — про це виразно свідчить відмова мельнички мельнику позичити «ступки обідрати крупки»:

Моя ступка непорожняя:
Товче її шляхта подорожняя.

Орання — теж улюблена народом-аграрієм метафора для символічного означення коїтусу (ми зустрічаємо її, до речі, у «Ведах» та інших стародавніх текстах). Коли вдова у відомих піснях наймає ведмедя, зайця або козака виорати лан, знову ж таки не варто вважати, що вони справді цим і займаються. Здається, цілком зрозумілі жіночі претензії до ведмедя:

Ой ти, ведмідь товстоногий.
Що тобі за дідько.
Що плуг гарний й чересло,
А ти ореш мілко?

А у одній з коломийок співається:

Не орано, не сіяно.
Не буде родити.
Не дай хлопцям принадоньки —
Не будуть ходити.

І коли кум пропонує:

Дай мені, кума, дай,
Хіба тобі шкода?
Виорю я тобі
Восени города, —

кумі менш за все можна це розглядати як ділову пропозицію або обіцянку «гуманітарної допомоги». Втім, «родзинка» подібних текстів саме у мерехтінні смислів, у двозначності, двоплановосгі, грі слів — хоча, зрозуміло, еротичний підтекст значно сильніший, вагоміший, ніж те, що лежить на поверхні.

Багатство еротичної фантазії українців, здається, просто невичерпне: адже майже все може нагадувати коїтус:

Ой ти гудз — я петелька.
Ти пощупав — я раденька.

Гончар, мате, гончар, мате,
Треба йому трохи дати:
Сюди тер, туди тер.
Та й наробив макітер.

Ой грай, та доладу,
А я в батька штани вкраду.
Не кому ж я, тобі дам,
Щоб доладу мені грав.

Останній текст може бути (хоч і не обов’язково) звертанням до музики, однак не про ту музику тут йдеться. «Грати» — постійний синонім злягання. Тому наймання вдовою дударика, запрошення «пограти на дуду» або на бандуру («Сам сидить на постелі, а бандура аж під стелю») — це досить специфічне «музикування». Пісні типу «Чоловіче, мій дударю. » могли спокійно друкуватися за радянських часів саме тому, що нікому й на думку не спадало, що, крім прямого значення, тут є ще й переносне. Однак шкода, що навіть такий знавець української мови і культури, як Андрій Содомора, цитуючи відомі рядки:

Заграй мені, дударику, на дуду,
Нехай своє горе-лихо забуду, —

не здогадується, що крім поверхневого елегійного плану, тут є ще й еротично-жартівливий 5 .

Кажучи про особливості української еротичної фантазії, не можна обминути і такий факт: у багатьох текстах геніталії живуть нібито своїм окремим життям, незалежно від господарів, — так само, як ніс майора Ковальова у повісті Гоголя (до речі, знавця і збирача українського сороміцького фольклору). Баба може накупити «пицьків торбу», а фалос — лежати на прилавку або на полиці, поглядаючи, «де є гарні молодиці»; яка-небудь «приподобниця» може повісити «шанду-манду над віконницею»; інша баба може піти в ліс і забути вдома ознаку своєї статі; ну а молодиці чи дівчині просто раз плюнути — згубити в лісі «кузупеньку». І зовсім вже буденно звучить у іронічній перезв’янській пісні (як «нечесна» молода) повідомлення про влови:

Та як були ми на вловах.
То піймали вовка.
То піймали лисицю.
То піймали пиздоньку.

Звичайно, ми тут маємо справу з метонімією (частина замість цілого). Однак важливо, для чого використовується тут цей художній прийом. На нашу думку, для того, що Віктор Шкловський називав «остра́́́́́́не́нием»: ознаки статі, які, як на малюнках Обрі Бердслея, існують самі по собі, значно виразніше і відвертіше передають сенс певних ситуацій, ніж будь- що інше. Особливо це стосується кульмінаційного моменту весілля.

Втім, про весільні сороміцькі пісні треба говорити окремо. Сам епітет «сороміцькі» дійшов до нас з весільної термінології.

Не співайте сороміцької,
Заспівайте старосвіцькую! —

просять в одній з весільних пісень 6 . В описах весіль часто зустрічаємо нотатки такого типу: «Других песен (особенно на «нехорошей» свадьбе) не хотели говорить, т. к. они чересчур неприличны» 7 . Але й тоді, коли збирачеві ставали відомі такі пісні, далеко не завжди вони потрапляли до його зошита. Хв. Вовк мав усі підстави завважити «на ту велику помилку, яку роблять трохи не усі наші записувачі, залишаючи ради незрозумілого сорому такі пісні у більшій частині матеріалів про весільлє» 8 . Саме у цих піснях, на думку вченого, збереглися найархаїчніші риси міфологічного світогляду українців, естетична ж цінність їх не викликала у нього ніякого сумніву.

Про «сором» часто йдеться у весільній поезії. Невипадково наприкінці традиційних жартівливих перекорів роду молодого з родом молодої одна з сторін втихомирювала іншу:

Якби ви розум мали,
Ви б цієї не співали.

Тобто сороміцькими самими виконавцями визнавалися пісні, в яких відверто згадувалися геніталії, статевий акт та усі прояви тілесного низу (зокрема такі популярні у веснянках, пародійних колядках і щедрівках, дитячому фольклорі, а також у весільних текстах капрологічні мотиви). Зрозуміло, вони «сороміцькі» ще й тому, що їх соромно буде чути сторонній людині. Однак і перші збирачі українського сороміцького фольклору (скажімо, М. Максимович), і перші публікатори (зокрема Хв. Вовк) розглядали поняття «сороміцький» більш широко — у значенні «еротичний», «пов’язаний з сексуальним життям людини». Інакше б не з’явилися у публікації «Сороміцькі весільні пісні» тексти на зразок «Бреди, Марусенько, бреди. » 9 . І у збірці «Бандурка. Українські сороміцькі пісні»(К.: Дніпро, 2001), яку упорядкував доктор філологічних наук М. М. Судима, вміщено багато творів, які не є сороміцькими у вузькому розумінні цього слова. Тому й ми подаємо як власне сороміцькі, так і еротичні тексти, у яких «непристойний» підтекст ще треба вміти вичитати.

Для більшості сучасних освічених людей весільна сороміччина — прояв «некультурності» сп’янілих селюків, «похабщина» або — у кращому випадку — «прикольні пісеньки». Однак, якщо ми уважно прочитаємо хоча б один достатньо повний, без купюр, опис українського традиційного весілля (напр., «Весілля в селі Зятківцях» Г. Танцюри; за радянських часів не було видано жодного такого опису, та й в описах останніх років про комору і перезву ми дізнаємося небагато, а відповідних пісень майже зовсім не знайдемо), ми переконаємося, що сороміцький елемент у цьому дійстві більш ніж доречний.

Взагалі і пісенний фольклор, і атрибутика, і розмови, і дії учасників як сватання, так і весілля перенасичені еротикою. Найтиповіше порівняння дівиці з куницею, на слід якої натрапили «мисливці»-свати — це не тільки образ дівчини, а й характерна для весільної поезії назва жіночого статевого органу: вираз «положили догори куною» не потребує коментарів. Коли у коморній пісні сповіщається, що соболь грає з куною — це стільки ж молодий і молода, скільки fallos та vagina. А що таке, скажімо, макогін, який де-інде виносили сватачам на знак незгоди дівчини йти заміж, як не фалічний символ (про жениха-невдаху казали, що він «облизав макогін» або «піймав облизня»)? А що, як не образ ерегованого прутня — довга свічка, встромлена у букет квітів, або стара шабля чи дерев’яна її подоба, встромлена у окраєць хліба і прикрашена квітами та двома свічками — «меч», який носе світилка, а потім, коли треба йти до комори, — свашка? Невипадково бояри охороняли цю світилочку (дивилися, щоб ніхто не вкрав чи не зламав «меч»; потім ставили його в головах біля шлюбного ложа).

Насичений еротичними елементами і процес приготування короваю: адже це — магічне дійство, яке повинно сприяти, по-перше, успішному статевому акту (власне дефлорації) і заплідненню молодої (саме тому, принаймні на Харківщині, коровай місив чоловік вказівним пальцем; у пусту доку встромляли ніж і т.п.), а, по-друге, це було сакральним «замішуванням» і «випіканням» нової родини (тому коровайницями не могли бути вдови, розлучені, бездітні, нещасливі у шлюбі). У слов’янській весільній обрядовості діжа, тісто і сам коровай уподібнюються жіночому статевому органу. Недарма і зараз у слобожанських селах примічають: як репне коровай, значить і молода «вже репнута» — не дівка (втім, репнути коровай віщує і нещасливе подружнє життя). І свічки, гілки калини, колоски, що встромляли у коровай, калач або лежень, а також шишки (у післякоморній пісні співається: «в пизду шишка впала»), якими прикрашали це обрядове печиво, гільце, яке встромляли у круглий хліб або ставили у глечик (ринка, макітра — стійкі метафори-порівняння для означення жіночого статевого органу) — все це символічна імітація коїтусу. Демонстративна сексуальність коровайниць:

Коровайниці, добриє жони,
Позадирали ноги, —

безумовно, мала провокативний характер по відношенню до молодих, чию сексуальність ще треба було пробудити: не всі дівчата і хлопці встигали «пограти» під час ночівель на вечорницях у «притулу» 10 , набути певного досвіду статевого життя; та й бувало, що між собою молоді люди були ледь знайомі (коли їх долю вирішували батьки). Це пробудження сексуальної енергії досягало апогею ввечері у неділю у хаті молодого, коли ані дітей, ані дівчат на весіллі вже не було. У передкоморних піснях часто відтворюються діалоги матері і дівчини, у яких мати заспокоює дівчину, що офіцер (козак), який лізе на дівча і «ножик виймає», — «не заріже», «боже думає». Однак, крім пісень «психотерапевтичного» плану, звучало достатньо і текстів імперативного характеру, іноді нарочито брутальних, як-от:

— Укрий мене, дівчино, чи ти спиш?
А де тая дірочка, що ти сциш?
— Ой не питай, козаченьку, не питай.
Виймай хуя із ширінки та впихай.

Коли ж молоді, нарешті, залишалися самі у коморі (клиті), «група підтримки» у хаті (а то й надворі, просто під дверима комори, як було колись і в Давній Греції) співала безсоромні епіталами, у яких за допомогою образів рослинного та тваринного світів відтворювався процес злягання):

Следующая частушка

***
Ах какая порося!
И косичка вИтая.
Только есть её нельзя,
Очень ядовитая!
***
Если нежные у вас
От природы ушки
То прикройте их сейчас
С матом здесь частушки!

Нет у Юльки Тимошенко
Женских дней критических.
Ведь она из пр*******ток
Чисто политических.

Эх снег,снежок
Белая метелица
Тимошенко пр******ка
Под Обаму стелется.

Юля в кресле инвалидном
Ох её корёжит!
Так в тюрьме п****у натёрла
Что ходить не может

Юля слёзы льёт из глаз
Украине нужен газ
Как пердит она в эфир-
Хватит газу на весь мир.

Юля ляжки обожгла
И ходить не замогла.
Крым в Россию -прямиком
Юлька ссытся кипятком.

Ох у Юльки морда злая
Как у бабки Ёжки
А коса на голове
Прикрывает рожки.

Юлька милая подруга
Скоро родину продаст
Ведь она Обаме-другу
За две гривны в ж**у даст.

Юля в кресле инвалидном
На высоких каблуках
У неё по роже видно
Бандерлоги терпят крах.

Вышла Юлька из тюрьмы
Под больную косит
Как земля на украине
Эту с**у носит.

Сковородку мажут салом
Черти Юлечке в аду
Эту б***ь повесить мало
На берёзе за п***у

Юлька в кресле инвалидном
Мчит в больницу с ветерком
От Обамы она видно
Заразилась тр****ком!

Горько плачет Тимошенко
Ой хреновые дела.
Жалко Гитлер застрелился
Я бы Гитлеру дала.

Не кто Юльку не е**т
Вот она и бесится
Ещё пару дней пройдёт
На косе повесится

Как у Юльки на башке
Есть баранка славная
Ведь она у бандерлогов
Обезьяна главная.

Нос суёт она везде
Первая майданочка
Говорят и на п***е
У неё бараночка.

Вы простите,хлопцы,каюсь,
В том,что матом я ругаюсь
Просто мне про эту б**ть
Слов других не подобрать.

Подошел с вопросом к Юле
Молодой майдаун
В прошлой жизни была
Ты не Ева Браун?

Как то слушали мы Юлю
Тошно стало от того
Телевизор на**нули
И наср*ли на него

Насмеялись до поносу
Куры деревенские
Увидали на колёсах
Кресло президентское

Бьют частушки словно пули
Метко бьют не в бровь а в глаз
Вместо кресла дать бы Юле
На колёсах унитаз.

Вышла Юля из тюрьмы
Экс-премьер большой страны
А в аду наверно будет
Первый зам у сатаны.

Тимошенко как то к смерти
Стала вдруг готовиться.
Испугались Юльку черти
На коленях молятся

Ох ты Юлька дорогая
Русских больше не пугай
Лучше ядерную бомбу
Себе в ж**у запихай

Мы тебя научим б**ть
Как Россию уважать
Наш десант с тобой не будет
Тойлерантность проявлять.

Юлька милая подруга
Не сносить тебе башки.
ИЛ десантный под Калугой
Разогрел уже движки

Наш десант провёл ученья
Как-то в Таганроге.
На очке сидят в мученьях
Братья бандерлоги

Ты бандер и я бандер
Оба мы бандеры
Обоср**ись увидав
В поле БэТээРы.

Мы бандеровцам проклятым
Колыбельную споём
Не добили в сорок пятом
Так в двухтысячных добьём.

На майдане побывал
Пи*****ов повидал,
Пи****с на пи***се
Пи****сом погонял.

Ох гудит евромайдан
Пи****сы тут и там
Неужели в город Киев
Переехал Амстердам?!

На майдане говорили
Все о незалежности
Раньше просто в ж**пе были,
А теперь в промежности.

Милый Ваня на Майдане
Он по бабам не ходок.
А его супруга Маня
Ох,слаба на передок!

На Майдане милый Ваня
Уже месяц дома нет
К его Мане на свиданье
Ночью бегает сосед.

Говорит подружке Маня,
Видеть Ваню не спешу,
Пусть подольше на Майдане
Ване вешают лапшу.

Раз пришел Иван с Майдана
Ночку дома ночевать.
Только не где спать Ивану
Вдрызг разломана кровать.

Ваня с сабелькой в руке
Бой ведёт на передке
Запер Мане на замок
И задок,и передок

Пока саблей он трясёт
Манька дома --- -----
Что ж осталось то жене
пока милый на войне.

На Майдане тихо стало
Как прислали евросало,
Драться не кому пока
Не слезают все с очка.

Был родной давным давно
Нам наш батюшка Махно,
Только в свете новых дней
Нет Обамы нам родней.

Говорит еврей еврею
В ИзраИль бежим скорее
Говорят Одесса мама
Станет вотчиной Обамы.

Был один такой Барак
С виду вроде не дурак
Только зря на Украину
Он е*****ник свой разинул

У Обамы не хрена
Нет в головушке ума
В детстве этого дебила
Мамка с пальмы уронила.

Телевиденье во Львове
Что-то очень барахлит
Даже негр на рiдной мове
Там с экрана говорит

Долго рада заседала
Чтоб такой закон принять-
Всем хохлам цибулю с салом
На гАмбургер променять

Теперь в Киеве сидят
Евробандерлоги
Сала больше не едят
Жрут еврохотдоги

Кушать гамбургер придётся
Хоть он в горло не идёт
А как салом отрыгнётся-
Ностальгия зае*ёт.

Как украинская власть
Вся в Европу собралась.
Говорят там сало
Подешевле стало.

Вдруг чужой Россия стала
Папа Киев не горюй,
Если раньше ели сало
То теперь со**те х**!

Я частушек написал
Для хохлов немножко
Чтобы Киев не скучал
Пел их под гармошку.

*********************
Не обижайтесь братья Украинцы,
Я за Вас обеими руками!
У меня много друзей хохлов,
И с ними мы друзья навсегда!
А бандеры,пусть своё получат.
Удачи Вам.

******************
Было бы смешно,Если б не было всё так грустно,

А вот жив же жанр. Живее всех живых, и задевает за живое.
"Не добили в сорок пятом, так в двухтысячных добьём".
Молодца.

Следующая частушка

Цi народнi вiршi й пiснi я чув в 1937 роцi в селi (тепер мiсто) Гоголiв Броварського району Київськй областi. Менi їх розповiдали мої трохи старшi товаришi, звичайнi сiльськi хлопцi. Розповiдали також про слiпих кобзарiв, що спiвали цi пiснi. Тих слiпих кобзарiв вважали святими. Кожна селянська сiм’я вважала за честь нагодувати такого кобзаря, надати йому притулок, навiть з ризиком для свого життя. Ще розповiдали вони менi чи то правду, чи то легенди, що пiсля смертi такого кобзаря селяни зберiгали в хатi його заспиртованi ноги як святу релiквiю.
Але тодi, в 1937 роцi, кобзарi по селам вже не ходили. Де ж вони подiлись – чи то були всi вбитi, чи то заарештованi, чи то просто «розкуркуленi», та й до Сибiру висланi – це була велика державна таємниця. Кобзарi й самi розголошували те, що тодi було державною таємницею. Бо вони принародно спiвали:
«А вже тая правда
На свiтi померла,
А вже тая неправда
Весь свiт зажерла!»
Хоча це був текст народної пiснi «Нема в світі Правди», яку опублiкував Куліш ще в 1850-ті роки, та радяньскій владі цi слова чомусь не подобались.
***

В селі Гоголів Броварського району Київської області під час голодомору померло більше тисячі селян. Вiршi про 1932 –1933 роки:
***

Ой, на хатi серп i молот,
А у хатi смерть i голод.
***
В тридцять другому году
Люди їли лободу,
В тридцять третьому году
Будуть мерти на ходу.
***
І ниви багаті,
Та смерть у хаті
***
В 1932-33 роки в наслідок поспішної колективізації на півдні СРСР від голоду вмерло 7 000 000 селян. В мiстi Охтирка Сумської областi в 1932-33 роки вмерло багато родичiв мого батька i серед них мiй дiд Лавр Легеза-Кiсiльов.
***

Про колгоспи та п’ятилiтку:

Сидить баба на ряднi
Та й рахує трудоднi.
Трудодень, трудодень
Дай же хлiба хоч на день!
***
У колгоспi добре жить:
Один робить - сiм лежить!
***
Ноги босi, штани в клiтку –
Виконує п’ятилiтку.
***
Нет ни совести, ни чести,
Всё с говном смешалось вместе.
Обалделый прёт народ
Знамя красное вперёд!
***

Цi народнi вiршi я чув в 1947 роцi в Тернопiльськiй областi:

Спасибi Сталiну, грузину,
Що вiн обув нас у резину
А то б i досi
Ходили босi.
***
Батьку Сталiн, дайте мила,
Бо вже вошi мають крила.
А як трохи пiдростуть,
То їх танки не вiзьмуть.
***
Сталiну вказує рукою:
«В Захiдну йдiть за мукою!»
***
«Кругом неправда i неволя,
Народ замучений мовчить.
А на апостольськiм престолi
Ченець годований сидить»
Тарас Шевченко
***
Кругом неправда i неволя,
Народ замучений мовчить.
А на московському престолi
Грузин годований сидить.
Народний вiрш
***

Народний гумор часiв окупацiї Київської областi (1941-1941 рр.)
В Києвi за часiв окупацiї пекли хлiб для населення (тай то по карткам, потроху i не для всiх!) з перемолотого проса (не з пшона!), кукурузи, перемолотої разом з початками, та з перемолотими кiньськими каштанами. Тiсто з такої "муки" розсипалось. Тому такий хлiб пекли в формах, а зверху змазували мiнеральним маслом. Я iнодi їв такий хлiб, вiн був гiркуватий, розсипався i швидко черствiв. Та все-таки заповнював шлунок i трохи зменшував почуття голоду.
Ось вiршi про такий хлiб:

Жито та пшениця поїхали в Нiмеччину,
Гречка та просо -
Пiд вопросом,
А каштани смiються,
Що на Українi зостаються!
***
За часiв окупацiї скрiзь висiли кольоровi портрети Гiтлера з пiписом: "Гiтлер-визволитель". Та населення в розмовах доповнювало цей пiпис: "Гiтлер-визволитель вiд хлiба та сала!".
***
Гiтлерiвськi солдати прийшли в Україну з Польщi, тому трохи знали вже польськi вирази.
Польскi слова "вшИстко Єдно вОйна!" (все одно вiйна!) були iнтернацiональним виразом, який розумiли всi.
***
Фашистський солдат звертається до дiвчини на польско-нiмецькiй мовi:
"Ком, панєнка, шляфен!
Морген брiнге брот.
ВшИстко Єдно вОйна -
Махен вiр аборт!
Ком, ком,
Пiд кустом!"
***
Фашистський солдат призначив дiвчини побачення, та не прийшов. Дiвчина написала йому на нiмецько-українськiй мовi:
"Iх тебе чекала.
Варум ти не прийшов?
Iх не така фрау,
Щоб вартэн фюнф часов!"
***
И в 1930-е годы сельские ребята создавали стихи не только о политике, но и о сексе, хотя слова этого тогда ещё не знали.
"Дід косить,
Баба в’яже.
Дід попросить,
Баба ляже.
Дід джик,
Баба в крик,
Дід сховався в черевик".

Когда я была еще ребенком, услышала от одной бабушки слова: Україна хліборобна, хліб дає, сама й голодна. Они мне запомнились на всю жизнь, тогда я не понимала о чем говорит старушка, только через время, увидела всю реальность.
Удачи Вам. Спасибо за информацию.

Спасибо, Людмила, за внимание.
Когда я прочитал в вашей рецензии народное стихотворение, то вспомнил, что я его слышал в конце 1930-х годов в таком варианте:
"Україна моя
Хліборобная,
Хліб даєш ти усім,
Сама ж голодная".

На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.

Портал Стихи.ру предоставляет авторам возможность свободной публикации своих литературных произведений в сети Интернет на основании пользовательского договора. Все авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице. Ответственность за тексты произведений авторы несут самостоятельно на основании правил публикации и законодательства Российской Федерации. Данные пользователей обрабатываются на основании Политики обработки персональных данных. Вы также можете посмотреть более подробную информацию о портале и связаться с администрацией.

Следующая частушка

Русские частушки от украинских частушек или частівок не отличаются ничем. Незатейливые задорные куплеты широкого тематического диапазона. Как говорится, куплеты на злобу дня. Темы в основном любовно-бытовые: про незадачливого ухажера и про тещу, про любовь и про измену.

Сравните русскую частушку:

«Я куплю себе колечко С золотою пробою. Если замуж не возьмут, Все равно попробую!»

«Коло річки, коло Бугу Танцювали гопака. Мій Петро цілує другу Я вже, бачте, не така. »

Гуцульские коломыйки тематически от частушек не отличаются. Все та же «любовь-морковь»:

«Болить мене головонька, як вечір настане, Прийди, прийди, мій миленький, може, перестане».

Так что тематическая общность частушек и коломыек очевидна. Очень часто и в тех, и в других используется ненормативная лексика. Есть различия только в музыкальном оформлении куплетов.

Впервые записал, описал и назвал частушками народные стишки русский писатель Г. И. Успенский. Название объясняется тем, что частушка поется скороговоркой, часто. Было это чуть более ста лет назад. Молодой жанр русского (украинского) песенного фольклора.

Кстати, Федора Шаляпина частушки возмущали, он считал их похабно раскрашенной бездарной пошлостью.

Про коломыйки подобного никто не говорил. А по утверждению украинской Википедии им уже более трехсот лет.

Название, видимо, как-то связано с городом Коломыя в Ивано-Франковской области. ( «Коломия не помия (не помойка) , Коломия місто (город) , В Коломиї такі дівки, як пшеничне тісто» ).

Но это не главное различие между частушками и коломыйками.

В наших краях, на юге Украины, и частушки, и коломыйки исполняют разве что фольклорные коллективы. На свадьбе, юбилее или на корпоративе народ будет отплясывать скорее под «украинскую народную» танцевальную мелодию «Семь сорок», чем под куплеты частушек или коломыек.

А вот в западных регионах Украины коломыйки - обязательный атрибут любого праздника. И почти наверняка вы их услышите в фоновом режиме где-нибудь в кафешке, кавьярне или колыбе за «філіжанкою кави» (чашечкой кофе).

На большой сцене коломыйки тоже присутствуют.

Читайте также: